Дорожня карта впровадження е-навчання

Для початку треба сформувати ініціативну групу, яка має методичний та організаційний досвід впровадження нових педагогічних технологій. В команді можуть бути фахівці з ІТ, але треба враховувати, що діяльність команди стосується навчального процесу, а не придбання техніки та написання програм.

Для того щоб вибрати той чи інший варіант для реалізації команді потрібна допомога. Таку допомогу може надати куратор змісту. Куратор змісту в нашому випадку – це людина, яка відслідковує в мережі розвиток електронного (дистанційного, мобільного, змішаного, соціального і т.ін.) навчання, робить у відповідних мережах (Twitter, FaceBook, Google+) репости та розміщує блоги з цієї тематики. Аналіз його діяльності дозволяє знайти надійну інформацію з питання, що цікавить команду. З куратором змісту можна зв’язатися та задати йому відповідні питання.
Робота команди на цьому етапі повинна закінчитись переліком курсів, які орієнтовані на розробку дистанційних курсів, організацію дистанційного навчального процесу, експертизу дистанційного курсу. Таких курсів багато і куратори можуть допомогти вибрати найбільш результативні за схемою ціна/якість.

Впровадження нових технологій суттєво залежить від підтримки керівників середньої ланки (деканів, завідувачів кафедр, керівників циклів тощо), тому треба підвищити їх кваліфікацію, показати переваги нових технологій та можливі перешкоди. Це може бути семінар з доповіддю запрошеного фахівця чи дистанційний курс, бажано короткотерміновий.

Концепція безпечної інтернет-платформи.

Для впровадження електронного навчання організація повинна або мати свої сервери, або їх орендувати. В деяких випадках на перших етапах можна скористатись безкоштовними хмарними технологіями.

Для створення дистанційних курсів та різноманітних завдань використовується програмне забезпечення, тому в організації повинна бути група програмістів для встановлення LMS (система управління навчанням), наприклад, Moodle, налаштування під потреби організації (встановлення різноманітних додатків), написання програмного коду до завдань, ігор, демонстрацій.

Після створення технічної бази можна починати вчити викладачів створювати дистанційні курси. Краще всього використати дистанційний курс, тому, що у цьому випадку до процесу можна залучити одночасно практично всіх викладачів організації. Але реально можуть закінчити курс тільки 50% через різні поважні причини. Проведені двічі на рік дистанційні курси з розробки дистанційного курсу дозволяють охопити практично всіх викладачів організації.
Всі викладачі, які створили дистанційний курс, повинні їх захистити публічно.
Команда розвитку на цьому етапі повинна слідкувати за процесом створення курсу та оцінювати часові витрати в залежності від особливості навчальних матеріалів.

Практично програма підготовки організації до впровадження дистанційного навчання виконана. Тепер необхідно з колективу викладачів виділити тих, які зацікавились цією технологією і готові у подальшому розвивати педагогічні аспекти і бути методистом. Ці методисти будуть входити до складу структурного підрозділу, який буде супроводжувати дистанційне навчання.З команди методистів необхідно виділити найбільш підготовлених, при нагоді дати їм можливість підвищити кваліфікацію у провідних організаціях для виконання функцій експертів.

Всі дистанційні курси мають проходити внутрішню експертизу. Для цього необхідно розробити положення про експертизу дистанційного курсу і після обговорення затвердити його на методичній раді.

Тепер організація повністю готова до проведення електронного (дистанційного) навчання. Група підтримки має бути готова надати відповідну допомогу викладачу, а декілька кураторів змісту, підготовлених в організації, – збирати досвід, нові додатки для покращення навчального процесу.